Легенда Діда Лукʼяна

Для тих, хто не забуває. Для тих, хто знає, що навіть у найтемніших місцях є світло — у вигляді честі, підтримки та справжньої мужності.

Кажуть, ще за дореволюційних часів, коли Лук’янівське СІЗО тільки починало свою довгу й важку службу, там з’явився чоловік, якого згодом стали називати просто — Дід Лук’ян.

Він не був начальником, але й не був звичайним зеком. Він знав правила життя за ґратами краще за всіх. Був мудрим, мовчазним і справедливим. Його поважали і арештанти, і охорона. Він умів наводити лад без крику і кулаків — одним лише поглядом. Кажуть, варто було комусь порушити «поняття» — досить було Дідові Лук’янові пройти повз, і все одразу ставало на свої місця.

Коли Дід Лук’ян відійшов у кращий світ, ніхто не сумнівався: він залишився пильнувати Лук’янівку з того боку. Відтоді в коридорах СІЗО іноді відчувається його присутність — особливо тоді, коли хтось починає забувати, що за ґратами теж мають бути честь, повага й порядок.

У камерах досі розповідають, як Дід Лук’ян береже «новеньких», допомагає слабшим не зламатися і нагадує сильним, що сила — це не жорстокість, а справедливість.

З роками його образ став символом. Символом пам’яті, внутрішнього закону та стійкості духу. Так народився наш бренд — “Дід Лук’ян”. Це не просто мерч. Це шана тим, хто пройшов своє, не втратив обличчя і залишився людиною.

​Дід Лук’ян дивиться. Він поруч.